Тварини Символи України Презентація

Тварини Символи України Презентація.rar
Закачек 1705
Средняя скорость 8863 Kb/s

Тварини Символи України Презентація

Народні символи
України
Зі скарбнички українського народу…

Кожен народ має народні символи.
Народні символи – це те, що найбільше любить і шанує даний народ.
Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях.
Народні символи – це наші святині.

Народні символи України є:
рослинні
тваринні

Ось верба — символ краси, неперервності життя. Вона дуже живуча: встромиш у землю гілочку, і виросте дерево, засип ранку порошком меленої вербової кори — і кров зупиниться.
„Без верби і калини – нема України”, – говориться в народній приказці.

Важко уявити нашу землю без верби. У нас її росте близько 30 видів. Говорять: „Де вода, там і верба”. Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води.

Освячені її гілочки служили оберегами полів від граду, під час грози їх викидали на двір, щоб, як казали, «град припинився», обкурювали хату від хвороб, клали у купіль немовляти.
З давніх-давен на Україні вербу вважали святом деревом.
Перед Великоднем шостий тиждень посту називався «Вербним».
На Вербному тижні, у неділю, святили вербу.

Діти хльоскали один одного освяченими прутиками, приказуючи: “Не я б’ю — верба б’є”.
На це хльоскання не можна було ображатись, оскільки верба давала силу і здоров’я.

Навесні калина вкривається білим цвітом і стоїть як наречена у білому вбранні, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільний коровай, оселю, печуть смачні пироги, лікуються. Народ склав про неї багато легенд та пісень.
Калина — символ кохання, краси, щастя.

Завжди любили люди цілющу красуню калину, вона росла біля кожної хати. Красива вона і в пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.
З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам робили колисочку із калини.

Ця рослина, коли ще не мала своєї назви, дуже заздрила запашній фіалці, бо та була у великій шані серед людей. І тоді вона звернулася до богині Флори, щоб та подарувала їй аромат, красу і людську любов. Однак не всесильною була богиня квіті і весни, не змогла вона нагородити рослину великою красою. Зате дала їй гучну назву «вінка», що означає «перемога».
А ось барвінок — символ вічності та кохання.

Що ж переможного вбачали люди у цій скромній, з такими скромними синіми віточками рослині — вічнозеленій окраси наших гаїв, садів? В ній прихована могутня цілюща сила перемагати тяжкі недуги. За це люди подарували барвінкові свою любов.

Тополя також є нашим народним символом. Зі стрункою тополею порівнювали гнучкий дівочий стан та нещасливу дівочу долю.

Матері своїм синам на сорочці вишивали листя дуба, щоб син був сильним, міцним. Спали на дубових меблях, які, за повір’ям, додавали під час сну сили.
Символом сили, могутності, довголіття є дуб.
Дуб, як і інші наші народні символи, має лікувальні властивості. У дубовому лісі добре почувають себе люди, які страждають на серцеві захворювання.

У княжі часи
улюбленою твариною
був тур.
У козацькі часи — кінь.
У багатьох думах, піснях оспівували козака
і тут же згадували його коня.
Тваринних символів у нас також є багато.

Але найулюбленішими тваринними символами є птахи.
Про зозулю в Україні ніхто ніколи не говорив погано. У народних піснях зозулю порівнювали з матір’ю, яка побивається за своїми дітьми, називали лагідно «зозуленькою-матінкою».

Улюбленим птахом на Україні є лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання — Леля. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір’ї добрих людей.

Символом туги за рідним краєм є журавель. Це щемливе відчуття, яке чути у курликанні журавлів, відчуває людина, коли вона далеко від Батьківщини.

Символом матері є ластівка.

Український народ дуже співучий. Давня легенда розповідає про пташку, пісні якої стали перекладом на пташину мову пісень нашої Батьківщини. Ця пташка — соловей.
За легендою солов’ї навесні гуртом прилітають на Україну, щоб слухати наші пісні, перекладати їх на пташину мову і нести в далеку Індію. Саме у нас солов’ї висиджують пташенят, щоб від самого народження вони чули найкращі у світі пісні.

Існує багато легенд, казок, пісень, віршів про дорогі і рідні нашому серцю символи. Вони відтворені у вишивках на сорочках, рушниках.

  • Скачать презентацию (0.9 Мб)
  • 13 загрузок
  • 3.0 оценка

  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5

Аннотация к презентации

Презентация для школьников на тему «Тварини — символи України» по Биологии. pptCloud.ru — удобный каталог с возможностью скачать powerpoint презентацию бесплатно.

Тварини -символи України

Тварини-символи

Кожен народ має народні символи – це те, що найбільше любить і шанує даний народ. В одних народів їх більше, в інших менше. Через віки пронесли українці любов до різних речей, рослин і тварин, тому що вважали їх символами. До тварин-символів українського народу належать:лелека, ластівка, зозуля, соловейко, півень, бджола, їжак, корова, кінь, коза…

Улюбленим птахом є лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання — Леля. Ну, а як відомо — від кохання народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки лелека, тобто він є символом народження. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір’ї добрих людей.

У християнстві лелека символізує чистоту, благочестя, воскресіння. Вважається також очисником від скверни, охоронцем домашнього вогнища. Лелека- символ любові до батька-матері, котрі благословили тебе на світ, а тому це — й символ сімейногоблагополуччя, любові до рідноїземлі.

З особливою симпатієюставляться в народі до лелеки, якийєсвоєрідним оберегом України.Це символ відродження Української Нації. Лелека, відлітаючи у вирій, завжди повертається до рідної домівки. Розкидані по світу українці рано чи пізно злітаються на рідну землю, де народилися.

Лелеку називають ще чорногуз, буцько, бусол, бузько, гайстер. Так, в Україні є прізвища Чорногуз і Лелеченко; річки та струмки Бузьків Яр, Лелечий потік, Лелечиха, Чорногузка; села Боцянівка, Лелеківка, Чорногузи.

Журавель — названий «Божою птицею» або «птахом Сонця». Журавлині відльоти у вирій особливі. І не лише формою польоту — відомим журавлиним ключем або клином, а й самим змістом та метою осінніх та весняних перельотів. Коли люди бачать весняний журавлиний ключ, то кажуть, що це не журавлі, а «веселики» летять, (бо в слові «журавлі» є щось від жури — журби) та несуть з собою безжурну весну та щасливе літо.

Зозуля — символ суму івдівства, весниі, водночас, нещастя, туги за минулимістражданьнерозважливоїматері. Вона маєвіщий дар – «кукує» людиніліта, щасливеабонещасливезаміжжя, тобтоБог доручив зозулі кувати довгі роки життя людям. Вона може бути передвісником доброго чи поганого врожаю: коли закує на голе дерево — бути голодному літу, а якщо дерево вжерозпуститься — то чекай доброго врожаю.

«Кує» зозуля тільки навесні — від Благовіщення до Івана Купала — а як виб’ється ячмінний колос, перестає. Вперше почувши зозулю навесні, треба мати в кишені гроші, то будеш при грошах цілий рік. Вона першою вилітає у вирій і останньою звідти повертається, а це означає , що ключі від цього райського острова — у неї, тобто за легендою ключі від Вирію Бог доручив саме зозулі.

Отже, зозуля у вирій вона повинна відлетіти раніше, щоб відкрити його для інших птахів. Тому не встигає вона висидіти пташенят і підкидає яйця в чужі гніздечка. Та як би там не було, про зозулю в Україні ніхто ніколи не говорив погано. У народних піснях її порівнювали з матір’ю, яка побивається за своїми дітьми. Але жінку, що залишала своїх дітей, також називають зозулею.

Ластівка — символ добра і зла; весни; відродження; щастя; матері, коханої дівчини.Вона — співучасницядолі. Ластівка — символ весниівідродження, добра іщастя. Вона — Божа пташка, а тому, вбитиїї — великий гріх; зруйнуватигніздо — накликати на себе великубіду. Благословенний той дім, на якому поселиться ластівчинасім’я. Божа благодать на ластівці через те, що в час, коли іудеїрозпинали Христа, ластівки крали в них цвяхи.

Ластівкає символом матері. На свято Рожаниці — покровителькиматері — дітиліпилизглиниластівкуідарувалиматері. Матизберігалаїїпротягом року до наступного свята. Якщо мама помирала, то діти клали ластівочкуїй у домовину, а на воротях ставили перевернутіграблізверхуприкріплялиластівку. Так вони стояли 40 днівівсі, хтойшов мимо двору знали, що померла та, на якійтрималася вся родина. З ластівкоюпов’язанобагатоприкмет та повір’їв.

Соловейко — Свята і вільна Божа пташка, співець добра і кохання, символ весни і волі, високого натхнення і неперевершеного таланту. Виконати свою роботу так, як виконує свою соловейко, не здатен жоден інший птах: соловейко — найдоско-наліший співочий талант пташиного світу. Навіть люди рівняються на нього, тому і кажуть про талановитого співака: «Співає, як соловейко!». Його спів настільки високий і чистий, що людина, слухаючи соловейка, підноситься духом, очищується душевно і втішається чуттями.

Він — передвісник справжньої весни в лісах та гаях, але тільки тоді розпочинає оспівувати весну, коли нап’ється води з березового листя, і співає доти, поки не перецвітуть сади. Обсипається цвіт — поступово стихає солов’їний спів.

Український народ дуже співучий. Давня легенда розповідає про пташку, пісні якої стали перекладом на пташину мову пісень нашої Батьківщини. Ця пташка — соловей. Розповідали старі люди, що колись давно ця гарна пташка не жила на наших землях. Гніздилася в далеких краях і не знала дороги на Україну.

Залетів один соловейко на Україну і сів спочити у якомусь селі. Всі люди були в полі і село було німе. Що то за люди тут живуть? — подумав соловей. — Ні тобі пісні, ані музики не чути. Але зайшло сонечко, і люди гуртом повертали додому. То тут, то там чулися пісні. Але пісні були сумними. Тяжка праця за день забрала багато сил. Тут соловей заспівав і звеселив їх. Забули люди про втому і так заспівали своєму заморському гостю, що він і не повірив. З усіх земель злетілися солов’ї до царського саду, співаючи йому принесені ними пісні. Цар втратив спокій, бо таких пісень він ще не чув, тому і велів солов’ю співати день і ніч.

Півень (стародавнє Кур) – віщий птах, провісник Зорі і Сонця, дуже шанований усіма слов’янськими народами. Своїм голосним співом, він нібито пробуджує з нічного сну небесне світило, повертаючи на Землю світло дня. Через це в Україні його називають Будимиром. Півень, як і всі інші птахи, вважається «двічі народженим» — спочатку яйце, а потім саме пташеня, а яйце є божественним символом відродження природи і використовується з магічною метою в обрядах, починаючи від Стрітення до Купайла.

Бджолу називають «Божою комахою», бо вона виконує Божі доручення. Віск, який бджола виробляє, вважається святим, а вогонь воскової свічки — то висока жертва Богові. Ні грім, ні блискавка не вдарять по вулику, який є «храмом» «Божої комахи». Бджолиний продукт — мед – несе в собі цілющі сили Сонця, Землі і Води.

Їжак — символ мудрості і довголіття: він тому мудрий, що довго живе на цьому світі — літа додають мудрості; а живе довго тому, що мудрий — мудрість прибавляє літ. Життєва мудрість їжака — в його здатності протистояти реальним незручностям і навіть загрозам своєю непоступливістю і невразливістю: згорнувшись в колючий і недоступний клубок, він не лише захищає себе, а й виявляє зневагу до недоброзичливого чи навіть ворожого довкілля.

Символи — святині

Українці відтворюють свої символи у вишивці на сорочках, рушниках, тощо, у розписі посуду, в кованих виробах, у різьбленні, в барельєфному прикрашанні житла, у розписах печі в хатах, гончарних виробах, у гравюрі, а також, в окремому виді української творчості — в писанках.

ПРИРОДОЗНАВСТВО 2 КЛАС Рослини – символи України Тварини – символи України Підготувала вчитель початкових класів Первомайської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 Харківської області Олива Галина Іванівна

Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує місце, де народилася, де минуло її дитинство. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, де живуть мама і тато, бабуся і дідусь, сестри і брати. І якщо скласти маленькі батьківщини кожного з нас, вийде велика держава Україна.

Україна – наша земля, рідний край. Наша країна з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею і мудрими талановитими людьми.

Звичайно, у кожного народу є свої улюблені рослини. Мак, калина, барвінок, волошки – невіддільні від українського народу. Народні символи – це те, що найбільше любить і шанує народ. В одних народів їх більше, в інших менше. Називаючи народний символ, можна дізнатися, про яку країну йде мова.

Через віки пронесли українці любов до різних речей, тварин, а особливо рослин, тому що з давніх-давен вважали їх святинями свого народу. Їхні образи використовувалися в обрядах і звичаях, в пісенній народній творчості. Їх вишивали на рушниках, сорочках, серветках … Часто вони приходять до нас із легенд.

МАК Мак – символ безконечності й незчисленності зоряного світу. Мак символізує красу, молодість та їх скороминущість: натяк на це дають макові пелюстки, які швидко та легко обсипаються. Вінок із червоних маків — то вираз чистоти.

Калина – дерево українського роду. Ягоди калини червоні, що символізує безсмертя роду. Калина — символ життя, крові, вогню. Калина символізує материнство: кущ — сама мати; цвіт, ягідки — діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного.

В українській народній творчості калина символізує мужність і незламність духу в боротьбі за незалежність рідного краю, благородний порив виборювати та відстоювати свободу й гідність людську.

Цілу довгу холодну зиму палахкотять рубіновим намистом на калині яскраво-червоні плоди. А коли уважно глянути на зернину, вийняту з ягоди, то можна побачити, що вона нагадує маленьке серце.

Волошки – це символ ніжної та тонкої душевної краси, праведності і святості, душевної чистоти, скромності і привітності.

Соняшник – символ Сонця, праці й достатку, сили і добробуту. Він – чи не найсильніший серед квітів, що знайшов своє місце під Сонцем, бо постійно орієнтується на небесне Світило – повертає за ним свою схожу на Сонце голову. Тож Сонце його не засліплює, а це означає, що він не боїться осліпнути від успіхів чи досягнень.

Соняшник символізує Батьківщину: як соняшник повертає за Сонцем свою голову, так і людина думкою, словом і ділом звернена до своєї Вітчизни. Як Сонце для соняшника – єдиний і незамінний орієнтир, так і для людини Батьківщина – єдина і найвища цінність.

Барвінок — це символ радісної життєвої сили, вічності, провісника весни та емблема викривальних сил, невмирущої пам’яті.

За українськими народними уявленнями, барвінок символізує трійцю: дитинство, зрілий вік, старість; батька, матір, дитя; весну, літо, осінь; вічне нев’януче кохання, нестаріюче життя, пам’ять, а тому з барвінком українці віками сплітали весільні вінки, робили косиці, плели вінки й на могили, що символізувало вічну пам’ять, садили й садять на могилах.

ВЕРБА — універсальний символ Прадерева життя, а Великодня верба – його живий вираз, уособлення працездатності й родючої сили. Вона – образ весни, Батьківщини, України.

Верба є природним фільтром. Недаремно люди найчастіше беруть воду біля криниць, поруч з якими росте верба. Вздовж доріг, понад ставками і річками, біля хат – скрізь вона була прикрасою українського села.

Верба – народний прогностик. У жарку погоду вона “плаче” і це говорить про те, що погода ще буде сонячна і тепла. Людям із затяжною хворобою допомагала верба, їхній одяг вивішували на вербових гілках, поки він не зтлівав, пропаде одяг – пропаде і хвороба.

Верба – народний прогностик. Освяченою на вербному тижні вербовою гілочкою вперше виганяли на пашу худобу. З верби робили колиску, аби дитина сон гарний мала та злі духи їй не ввижалися.

Верба – народний прогностик. З неї витесували палицю, якою вимішували їжу, аби спокій всередині робився. “Вербичка молодить личко” – так говорили наші бабусі. Зібраних з верби хрущів хлопці кидали за пазуху, аби гроші водилися.

У багатьох народних традиціях існував культ дуба, який вважався священним деревом, оселею Богів, небесними вратами, крізь які божество може з’явитися перед людьми. Дуб означав силу, мужність, витривалість, довголіття, родючість, шляхетність, вірність. дуб

Вишня за віруваннями українців – дерево взаємної любові, весни, краси, мужності. В українському фольклорі вишня символізує красу убогої дівчини, її молодість.

З вишневих гілок українські предки варили ритуальний напій, який неодмінно вживали на Новий рік, Зелені Свята, Купала. В українському народі складено багато фольклорних та авторських пісень, в яких оспівуються вишні, вишневі садки.

Чорнобривці – з давніх-давен прикрашали сільські подвір’я і так органічно ввійшли в сільський колорит, що їх стали вважати символом України.

Чорнобривці згадані в ряді художніх творів, народних і сучасних піснях, казках, бувальщинах та вишиванках. На сьогоднішній день вони є головною прикрасою не лише сільської місцевості, але й міської, тому що дають яскраві, соковиті кольори протягом літа і осені.

Кожен народ має народні символи – це те, що найбільше любить і шанує даний народ. В одних народів їх більше, в інших менше. Через віки пронесли українці любов до різних речей, рослин і тварин, тому що вважали їх символами. До тварин-символів українського народу належать: лелека, ластівка, зозуля, соловейко, півень, бджола, їжак, корова, кінь, коза… Тварини – символи України

Улюбленим птахом є лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання – Леля. Ну, а як відомо — від кохання народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки лелека, тобто він є символом народження.

Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір’ї добрих людей.

У християнстві лелека символізує чистоту, благочестя, воскресіння. Вважається також очисником від скверни, охоронцем домашнього вогнища. Лелека – символ любові до батька-матері, котрі благословили тебе на світ, а тому це – й символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі.

Журавель – названий «Божою птицею» або «птахом Сонця». Журавлині відльоти у вирій особливі. І не лише формою польоту – відомим журавлиним ключем або клином, а й самим змістом та метою осінніх та весняних перельотів.

Коли люди бачать весняний журавлиний ключ, то кажуть, що це не журавлі, а «веселики» летять, (бо в слові «журавлі» є щось від жури – журби) та несуть з собою безжурну весну та щасливе літо.

Ластівка – символ добра і зла; весни; відродження; щастя; матері, коханої дівчини. Вона –- співучасниця долі. Ластівка – символ весни і відродження, добра і щастя.

Ластівка – Божа пташка, а тому, вбити її – великий гріх; зруйнувати гніздо – накликати на себе велику біду. Благословенний той дім, на якому поселиться ластівчина сім’я.

Бджолу називають «Божою комахою», бо вона виконує Божі доручення. Віск, який бджола виробляє, вважається святим, а вогонь воскової свічки – то висока жертва Богові. Ні грім, ні блискавка не вдарять по вулику, який є «храмом» «Божої комахи».

Бджолиний продукт – мед – несе в собі цілющі сили Сонця, Землі і Води.

Кінь – символ енергії й сили, пристрастей та інстинктів, а також вірності і відданості в праці, в щоденних турботах. Коні були помічниками богів, воїнів і, головне, хліборобів.

Навіть творчі люди мають своїм символом коня – Пегаса. Тож кінь – і працьовитий, і войовничий, і творчий дух, його талант – невтомна праця. «Осідлати коня» – означає досягти цілі, здобути кращу долю.

В оформленні презентації використано ресурси Інтернету.

Відображення документу є орієнтовним і призначеним для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Зверніть увагу, всі доданні свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

© 2017-2018 Видавець: Проект «Всеосвіта»

Адреса для листування: 04080, м.Київ, вул., Кирилівська, будинок 82, офіс 256

Всеосвіта є офіційно зареєстрованим ЗМІ (свідоцтво про реєстрацію ЗМІ
№КВ 23246-13086Р від 19.04.2018р., що видано Міністерством юстиції України)

Правовласник товарного знака ВСЕОСВІТА: ТОВ «Всеосвіта» (Свідоцтво № 236806) Видано відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
Від 10 січня 2018 року.

Всі матеріали, розміщені на сайті, створені авторами або розміщені користувачами, публікуються виключно з метою ознайомлення. Авторські права на матеріали належать їх законним авторам. Часткове або повне копіювання матеріалів без письмового дозволу адміністрації сайту заборонено!


Статьи по теме