Реклама книги Русалонька Із 7 В

Реклама книги Русалонька Із 7 В.rar
Закачек 709
Средняя скорость 6367 Kb/s

Реклама книги Русалонька Із 7 В

Павленко Марина

Марина Павленко Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських

Серед творів Марини Павленко – чимало казок. Їх читають і наймолодші, і їхні батьки. Таке вже правило в авторки: справжні казки мають захоплювати не лише дітей, а й дорослих.

Марина Павленко – неодноразова переможниця літературного конкурсу видавництва «Смолоскип». А книга, яку ти зараз тримаєш у руках, здобула нагороду конкурсу «Коронація слова». «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» – це сучасна казка про неймовірні пригоди семикласниці Софійки, яка попри все намагається розплутати зловісну таємницю.

Отож читай з насолодою!

Малюнки Наталі Шишковської

От нащо казки з нещасливим закінченням?!

Софійка й досі не заспокоїться. Так гірко! Так шкода Русалоньки! Хочеться в самісіньке вухо закричати нетямущому принцові: «Це ж вона, Русалонька, тебе врятувала. «

Але красунчик принц, схожий на однокласника Вадима Кулаківського, не чує. Він усе кружляє в танку з обраницею-обманницею, схожою на Ірку Завадчук: он і татуювання на плечі таке саме! Русалонька невідворотно перетворюється на сяйливу хмарку і пропливає в небі над Софійчиним балконом. От-от упадуть на книжку солоні краплі…

– Ти плачеш? – раптом озвалася за спиною тітонька Сніжана.

Тітонька Сніжана також порятувала свого судженого. Але не з води. Валентин поламав ногу на футболі. До травмопункту потрапив саме на Сніжанине чергування. Так і познайомились. У них за півтора тижня весілля.

Тітонька поклала свою легку (так і її пацієнти кажуть!) руку на Софійчине плече:

– Я й собі колись за Русалонькою побивалась і не терпіла казок із поганим кінцем. Якби моя воля – видала б закон: заборонити нещасливі фінали в казках!

– То я не одна така? – схлипнула голосно, але з полегкістю.

– У мене вдалась! Правда, нині… – тітонька сумовито провела поглядом хмаринку і сперлась на поруччя, – і я не проти політати безтурботним клубочком пари…

– Ви серйозно, тітонько? – не вірила своїм вухам племінниця.

– А що? Ні тобі переживань, ані клопотів про якесь там заміжжя…

Отакої! Якесь заміжжя! Мама так раділа, що тітонька нарешті знайшла своє щастя! Що кінець кінцем вибрала гідну пару. Бо Сніжана перебирала женихами, як циган кіньми. Багатьох відшивала тільки за те, що були всілякими там Зеленьками, Пічкурами, Розсипаними.

Жодне з прізвищ не пасувало до її імені!

Та й на своєму зоставатись ніяк: Ягода Сніжана! Цей же наречений – і розумний, і серйозний. І прізвище, як на замовлення, – Білий!

Тітоньці шилася розкішна весільна сукня. Вітальню вже засновано м’яким прозорим шовком, закидано мережаними стрічками, обсипано дрібними атласними трояндочками… Убрання буде справжнісіньким дивом – Софійка передчувала це, щогодини бігаючи до вітальні милуватися. Мама з тітонькою шитимуть його власноруч. По-перше, заощадять, хоч для жениха гроші – не проблема. По-друге, створять щось неповторне, ексклюзивне, як тепер кажуть.

І після цього пхекати: «Якесь заміжжя!»

Роздуми обірвав плач тримісячного братика.

– Софійко, біжи забав! – попросила мама. – Бо ми сьогодні так і не покроїмо. Стій, не крутись! Мірку мені, по-твоєму, з чого знімати? З бабусиної шафи?

Шафа тут, звісно, ні до чого. Просто, на відміну від тонесенької білявки Сніжани, вона неповоротка. Товста і чорна. І не виходить заміж.

Ну от, морочитись із братиком знову Софійці! Ні-ні, вона обожнює маленького Ростика! Проте мусять бути якісь межі. Усеньке вчорашнє післяобіддя вона вистоювала з візочком під магазинами: тітонька з мамою не минули жодного, вибираючи тканини і, як її, фурнітуру. Сьогодні ж укотре доведеться занапасть робити математику: зайнята-бо з дитиною!

Нарешті братика вгамовано, математику сяк-так подолано, сукню розкроєно, тітоньку Сніжану проведено. Ще трохи, ще кілька перепон (придумав же хтось проти ночі зуби чистити), і Софійка та мама попадають з ніг. Тобто вкладуться спати.

Як вони любили вечори у колишній квартирі! Мама читала казку, на край ліжка зліталися птахи-зорі, а тісна кімнатина здавалася затишним кубельцем…

Тут – інакше. Мабуть, від незвички: переселились тільки місяць тому. Всі меблі стають проти ночі набундюченими, лихими. Ні сіло ні впало поскрипують паркетини. А тиша – наче води у вуха позаливали. Укритися з головою, заплющити очі… Не бачити, як по кутках збирається пітьма, не відчувати, як важчає німота, як налягає на горло. Не помічати, як нашорошилась шафа, як лиховісно прикипіла до підлоги. Як на те, тато повернеться з відрядження аж за два дні. Без нього тутешні вечори ще моторошніші… Якби не поодинокий гуркіт далеких потягів і безтурботне викумкування жаб десь аж із Олексівського болота…

Раптом поверхом нижче хтось побіг. Хтось по-молодецькому гасав кімнатами – тільки дверима хряскало! На тілі виступають сироти, на голові їжиться волосся. До біганини додалися важкі старечі кроки із шарканням, охканням і постукуванням ціпка.

Софійка все глибше заривається в подушку. Мабуть, господарі повернулися. Вони мали від’їхати на півроку? То й що? Зараз і в Москві не дуже заробиш, от і повернулися, не пробувши й двох місяців… Кинулася до відривного календарика: повня! І минулого разу – також… Ці дивні бешкети відбуваються в повню. А може, це всього-на-всього фантазія? Софійка читала про людей, котрі піддаються впливу нічного світила. Тоді чому в їхньому старому помешканні було спокійно?

– Ха-ха-ха. – прокотилося внизу тонко, ніби здавлено.

Не тямлячись, рвонулася до спальні:

– Мамусю, мамусю, вони знову.

Мама також не спала. Пригорнула доньку, обхопила колисочку з сином. Так і сиділи, обійнявшись. А там – стукотіло, реготало, хлипало…

Аж як у вікнах засірів світанок, у загадковій квартирі пролунав даленіючий свист – і враз усе стихло.

Так само раптово, як і почалося.

2. Вилазка до шафи

За вікном дощило.

– Кінець травня, а тепла – не бачили! – бурчала Софійка, неохоче збираючись до школи. – Добре маленькому: спить!

Маленький подав голосок, і мама побігла до спальні.

Ростик пхикав уже в мами на руках, коли завітали до баби Валі. Баба Валя – сусідка навпроти. Це їй мешканці загадкової квартири довірили ключі, аби поливала вазони.

Чи не пограбовано часом тієї квартири вночі?

Баба спідлоба глянула на схвильованих новоселів. Неохоче побряжчала ключами – на перший поверх.

– Як бачите, все на місці! Перекинутий стілець? То це ж я його й перевернула! Коли аспарагус на серванті поливала.

– А що це за блакитна стрічка? – Софійка перелякано вказала на килим.

– Такі частенько валяються! – Здається, бабине обличчя зблідло. – Десь, либонь, зачепила, то й витяглося!

– Що ж, перепрошуємо… Перепрошуємо… – завибачалася мама.

Баба пошкутильгала нагору. На порозі її вже дожидався котисько. Пухнасту вгодовану тварину звали Фантиком. З усіма тутешніми котами Софійка познайомилася першого ж дня, щойно переїхали. Але те, що Фантик геть чорний, зауважила вперше. Як у казках про відьом: чорний, сажа сажею, самі очі світяться…

На уроки встигла. Краще б запізнилася: з математики все одно підхопила сімку! Кого винуватити? Братика? Русалоньку, через яку плакала замість уроки робити?

Не краще й з українською. Завдання виконала швидко, навіть дала списати Кулаківському, а той… Тільки й бовкнув: «Сенк’ю, ти – кльова!» Та всі перерви підкидав хрущів до рюкзака – не Софійці – противній Ірці Завадчук. Що ж, справжній рятівниці і в казці, і в житті зостаються крихти зі столу суперниці.

Додому не тягнуло. Взагалі, відколи переселились у новий будинок… От і мама каже: гнітить він її. І це, Їй-Богу, не тільки тому, що обтяжливо й нудно сидіти з дитиною в чотирьох стінах!

Не без утіхи Софійка зробила добрий гак. Тим паче, кортіло побачити колишнього сусіда Сашка, який і досі мешкав у напівпідвальчику.

Сашко, як і завжди, сидів на тротуарі під липою. Біля нього лежали ваги і в’язка штурпаків. Під в’язкою – напис на картоні: «Тирміново продаюця дрова. Приймаюця оптові замовлиня». А поруч – відро з пучками рясту.

– Привіт! Як давно тебе не бачив! – аж підскочив Сашко. – Хочеш – задарма зважу?

– Ні, дякую! – Софійка ще не худне, на відміну від більшості ЇЇ ровесниць. Спіднички й штани, якщо їх не підперізувати, неодмінно сповзають. Сашко й не наполягає – він іще худіший та дрібніший. Мов хрущик.

– Тоді візьми – ось. – Хлопчина королівським жестом вручає Софійці найпишнішого букетика. – Гостинець од фірми!

– Спасибі, нащо? – Несміливо бере квіти і шукає, куди б їх притулити: перехожі-бо зглядаються.

Аби приховати ніяковість, хлопець починає протирати циферблат ваг, делікатно попльовуючи на бувалу в бувальцях ганчірку.

– Ти що, й до школи не ходив? – сказала, щоб підтримати ниточку розмови.

– Уже давно повернувся! В нас же не так, як у вашій гімназії. Останні уроки можна й пропустити.

– Еге! Очевидно, у вас останніми ставлять мову: дрова ти геть неграмотно підписав!

Сашкові вуха зрадливо запалали:

– Що, знов? Без тебе нема кому порадити: завжди втулю якусь не таку букву. Біля ваг он ти писала, – замилуєшся!

– Сподіваюся, мій напис допомагає?

– Аякже! До того ж скоро літо, клієнт масово скидає жир і потребує моїх послуг. А зранку до лісу зганяв: квіти нині теж у ходу.

– Багато продав? – Софійка вирішила не питати, коли все-таки Сашко встиг сьогодні відвідати школу.

– Та трохи є, – побряжчав монетами чи то розчаровано, чи то весело.

– Хмиз також із лісу?

– Ти про дрова? Де там! Адже тільки нашими дворами пройти – цілий кузов назбираєш! Гроші під ногами валяються – умій лише підняти! – І за хвилю додав: – Інша справа, що не сезон… Ех, мені б лише стартовий капітал зібрати! Я б тоді знаєш як розкрутився.

Свого часу й Софійка збирала стартовий капітал. Дуже мріяла про комп’ютер. Батьки ж затялись: «Поки не купимо квартири…» Окрилена сподіваннями, взялася працювати в Сашка художником (підписувала картонки для товару) і реалізатором за сумісництвом. Більше двох днів не витримала. На сонці нашмалилась, ніс облущився, а вторгувала хіба на пачку морозива. Кинула це діло. Їй не вистачає лише комп’ютера. А Сашко – єдиний мужчина в сім’ї. Мама працює прибиральницею, та й то часто хворіє, а в сім’ї ще трійня малих сестричок.

Якийсь здоровань хвацько скочив на ваги.

– Дев’яносто вісім кілограмів! – мовив Сашко.

“Русалонька із 7-В” аналіз – тема, ідея, сюжет, композиція, характеристика Софійки.

“Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських” аналіз

Тема: пригоди семикласниці Софійки, яка намагається розплутати зловісну таємницю.

Ідея: уславлення доброти та працелюбства семикласниці, її активної життєвої позиції, засудження зла та несправедливості.

Головні герої: Софійка, її мама, тато, молодший братик Ростик, Вадим Кулаківський, колишній сусід Сашко, тітонька Сніжана та її наречений Валентин.

Композиція – співвідношення частин твору, яка відбиває складність зображуваних у ньому явищ життя;послідовність та вибудова, розміщення та взаємозв’язок частин, образів, епізодів художнього твору; побудова твору, обумовлена його змістом і жанровою формою.

Експозиція: У квартирі поверхом нижче відбуваються якісь дивні речі

Зав’язка: Під час приготування до весілля Софійка в старій прабабу синій шафі знаходить сімейну реліквію – коралі.

Кульмінація: під час знайомства з майбутнім чоловіком тітоньки Сніжани виявляється, що коралі зникли.

Розв’язка: Софійка дізнається, що коралі в неї украв Вадим Кулаківський.

У книзі “Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських” Марина Павленко вірно дотримується свого творчого принципу – писати про реальне життя і реальних людей, які завдяки фантазії потрапляють в нереальні ситуації. Така позиція імпонує читачеві-підліткові, який вважає себе дорослим, але в душі залишається дитиною.

Головна героїня книги – чуйна до людей, кмітлива Софійка – розпочинає своє дослідження, щоб допомогти своєму однокласнику Вадиму Кулаківському позбавитися родового прокляття. Поступово, крок за кроком, вона дізнається про страшну провину прапрадіда Кулаківського. З казкового арсеналу чарівних предметів, які, зазвичай, допомагають героям казкових повістей, Софійка задіяла лише старовину дерев’яну шафу, спроможну переносити героїню у будь-який час.

Марина Павленко відобразила характерну прикмету сучасності: інтерес підростаючого покоління до історії України, краєзнавчих пошуків, дослідження старовинних пам’яток архітектури, вивчення свого родоводу. Читач “Русалоньки із 7-В або Прокляття роду Кулаківських”, глибше пізнає минулу епоху, знайомиться з старовинними традиціями і обрядами.

Софійка – героїня книги “Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських”.

У повісті вдалося відтворити колоритні типажі сучасних школярів, їхню поведінку, сучасну сленгові говірку. Марина Павленко відзначила, що прототипом образу Софійки стала її старша донька. Досить яскраво представлений у книзі образ самовпевненого учня Вадима Кулаківського, в якому уособлений психологічний портрет сучасного підлітка. Незважаючи на матеріальне благополуччя (його батьки-заробітчани надсилають достатньо грошей), він відчуває самітність і безпорадність. Софійка, побачивши невідомий бік життя Вадима, вирішила допомогти йому.

  • “В житах” Косинка аналіз“В житах” Косинка аналіз твору Новела “В житах” з однойменної збірки засвідчує орієнтацію письменника на стефанівський тип письма. Перед читачами постає лише один “щасливий” день із життя Корнія Дізіка, від особи якого ведеться розповідь. Він зі своєї волі опинився в. Read more.

  • “Старий і море” аналіз“Старий і море” – повість-притча американського письменника Ернеста Хемінгуея про кубинського рибалку Сантьяго, його боротьбу з гігантською рибиною, що стала найбільшою здобиччю у його житті. “Старий і море” Хемінгуей аналіз Рік написання: 1952 (У 1953 році за свою повість Ернест. Read more.

  • “Тіні забутих предків” аналіз“Тіні забутих предків” – повість Михайла Коцюбинського, написана під враженням його перебування на Гуцульщині. В творі розповідається про кохання Івана і Марічки, українських Ромео і Джульєтти. Яскраво передано побут і життя гуцулів. Аналіз “Тіні забутих предків” передбачає визначення теми та. Read more.

  • “Пан та Іван в дорозі” Руданський аналіз“Пан та Іван в дорозі” Стапан Руданський аналіз – тема, ідея, основна думка, композиція. Співомовка С. Руданського “Пан та Іван в дорозі” дуже нагадує народну казку. Пав вважав себе розумнішим за мужика, вигадував різні способи обдурити його, але кожного разу. Read more.

  • “Грицева шкільна наука” аналіз“Грицева шкільна наука” аналіз твору Автор – Іван Франко Жанр – оповідання Тема “Грицева шкільна наука” – правдиве зображення старої школи в Україні, стосунків учнів між собою та учнів з учителями. План “Грицева шкільна наука” 1. Гриць-пастушок. 2. Батько веде. Read more.

  • “Історія Русів” аналіз“Історія Русів” – твір української національно-політичної думки початку XIX століття, де подано яскраво, часом у художній формі, картину історичного розвитку України від найдавніших часів до 1769 року. “Історія Русів” має дві головні ідеї. По-перше, вона підкреслює історичну відмінність і протистояння. Read more.

  • Contra spem spero аналіз віршаВірш “Contra spem spero” Лесі Українки, входить до збірки “На крилах пісень” (contra spem spero від лат. – без надії сподіваюсь). Вперше у цій збірці був надрукований у 1893 році. Для київського видання “На крилах пісень” Леся Українка скоротила твір. Read more.

  • “Інститутка” аналіз“Інститутка” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет повісті, головні герої. “Інститутка” аналіз Автор – Марко Вовчок Жанр “Інститутка” – соціальна повість Рік написання – 1858-1859 Тема “Інститутка” : Зображення тяжкого становища кріпаків та наростання стихійного протесту проти несправедливості та. Read more.

  • “Івікові журавлі” аналіз“Івікові журавлі” аналіз Жанр – балада Автор – Фрідріх Шиллер Рік написання – 1797. Ідея – Правосуддя, справедливість “Івікові журавлі” сюжет Балада переказує легендарний сюжет про те, що вбивцю поета Івіка бачили чорні журавлі і пізніше вказали на нього перед. Read more.

  • “Княжна” Шевченко аналіз“Княжна” Тарас Шевченко аналіз Жанр – соціально-побутова поема Автор – Тарас Шевченко Рік написання – 1847 Тема – викриття антинародних дій поміщиків-кріпосників. У поемі “Княжна” Шевченко зобразив пана-ліберала, який видає себе патріотом, “братом убогих”, а насправді: А патріот, убогих брат…. Read more.

  • “Незнайома” Блок аналіз віршаАналіз вірша “Незнайома” Блок Одним з найбільш знаменитих віршів Блока є вірш ” Незнайома “, що відноситься до другого періоду творчості О. Блока. Він фактично розділений на дві смислові частини, що протиставляються один одному. У першій частині поет малює малоприємну. Read more.

  • “За городом качки пливуть” аналіз“За городом качки пливуть” Аналіз – тема, ідея, основна думка, жанр, художні засоби. “За городом качки пливуть” аналіз пісні Тема “За городом качки пливуть”: зображення різної долі під час сватання бідних і багатих дівчат. Ідея: засудження соціальної нерівності, яка є. Read more.

  • “За сонцем хмаронька пливе” аналіз“За сонцем хмаронька пливе” – це пейзажна поезія Т. Шевченка. Художні засоби вірша “За сонцем хмаронька пливе” наведені в цій статті. “За сонцем хмаронька пливе” аналіз Тема вірша “За сонцем хмаронька пливе” : змалювання вечірньої пори та очікування нового дня. Read more.

  • І. Жиленко “Жар-птиця” аналізІ. Жиленко “Жар-птиця” аналіз Аналіз вірша Ірини Жиленко “Жар-птиця” – тема, художні засоби, ідея, композиція Ірина Жиленко “Жар-птиця” аналіз Тема “Жар-птиця” : зображення жар-птиці, яка, перебуваючи у клітці, а потім покинувши її, освітила все довкола у столиці і принесла людям. Read more.

  • “Втрачені ілюзії” Бальзак скорочено“Втрачені ілюзії” Бальзак короткий зміст ви можете прочитати за 10 хвилин. “Втрачені ілюзії” Бальзак скорочено “Втрачені ілюзії” є одним з найдовших романів у Людської комедії Оноре де Бальзака. Роман складається з трьох частин, дія яких відбувається в часи Реставрації: Два. Read more.

  • Чарльз Демут біографіяЧарльз Демут (1883 – 1935) – американський художник, аквареліст, представник прецізіоністського напряму в живописі США. Чарльз Демут біографія Народився в місті Ланкастер, штат Пенсільванія 9 листопада 1883 в сім’ї, яка займалась торгівлею тютюном. Вивчав живопис і малюнок в пенсільванській Академії. Read more.

  • “Валаамова ослиця” фразеологізмЗначення вислову “Валаамова ослиця” розкрито в цій статті. “Валаамова ослиця” значення фразеологізму Валаамова ослиця – покірлива, мовчазна людина, що несподівано висловлює протест. “Валаамова ослиця” історія (походження) Валаамова ослиця – це вислів пішов з біблійного сюжету. Згідно з легендою моавітський цар. Read more.

  • “Дінка прощається з дитинством” скорочено“Дінка прощається з дитинством” скорочено розповість про подальшу долю роману ” Дінка ” Валентини Овсєєвої. “Дінка прощається з дитинством” короткий зміст Минуло кілька років з тих пір, як сім’я Арсеньєвих переїхала до Києва. За цей час відбулося багато подій: помер. Read more.

  • Вірші про сім’ю для дітейВірші про сім’ю для дітей на українській мові зібрані в цій статті. Вірш про сім’ю для дітей Мама, тато, дід, бабуся – Всіх назву, не помилюся, Старший братик і сестричка – В нас сімейка невеличка. Не спиняйте, бо зіб’юся: Мама. Read more.

  • “Камiнний хрест” критика“Камінний Хрест” В. Стефаника традиційно входить до шкільних програм з вивчення української літератури. У 1968 році режисером Леонідом Осикою за мотивами новели створено однойменний фільм “Камінний хрест”, який увійшов у скарбницю найвизначніших українських кіношедеврів. “Камiнний хрест” критика Новела “Камінний хрест”. Read more.

    І знову — суперниця! Весь клас ахнув! Струнка й тоненька, мов очеретинка. Очі — два бездонні озерця. Коси — до колін, як у ляльки Барбі з вітрини найдорожчого магазину. Милувалися нею всі: школярі, вчителі, технічки. А на перервах під кабінетом, у якому перебував її, Софійчин 7-В, ніби випадково збиралися старшокласники.

    На Кулаківського можна махнути рукою: пропав остаточно! Але ж Сашко.

    Тепер Софійка сама, сама проти однокласників і старшокласників, сама проти баби Валі, проти мами й тата, навіть проти тітоньки Сніжани — сама проти цілого світу.

    І проти. русалоньки з Білокрилівського лісу.

    Таємниці, таємниці! Мабуть, Софійка їх до себе притягує. Бо ж хіба можна лишатись осторонь, коли вночі у покинутому замку лунає музика, а порожніми залами блукає самотній привид?! Привид, що. загубився у часі.

    Таємниці, таємниці! Мабуть, Софійка їх до себе притягує. Бо ж хіба можна лишатись осторонь, коли вночі у покинутому замку лунає музика, а порожніми залами блукає самотній привид?! Привид, що… загубився у часі.

    І знову — суперниця! Весь клас ахнув! Струнка й тоненька, мов очеретинка. Очі — два бездонні озерця. Коси — до колін, як у ляльки Барбі з вітрини найдорожчого магазину… Милувалися нею всі: школярі, вчителі, технічки. А на перервах під кабінетом, у якому перебував її, Софійчин 7-В, ніби випадково збиралися старшокласники.

    На Кулаківського можна махнути рукою: пропав остаточно! Але ж Сашко.

    Тепер Софійка сама, сама проти однокласників і старшокласників, сама проти баби Валі, проти мами й тата, навіть проти тітоньки Сніжани — сама проти цілого світу.

    І проти… русалоньки з Білокрилівського лісу.

    І що то за доля в Софійки така — нерозділене кохання? От і цього разу закохалася — подумати тільки! — у чоловіка рідної тітоньки. Добре хоч бачитися можуть часто: мають спільну справу. Так, спільну справу, бо Софійка розшукує зниклі з музею полотна.

    Що ж, у неї так завжди: кохання і розшук переплітаються так щільно, що і гадки не маєш, як усьому тому дати раду.

    І що то за доля в Софійки така — нерозділене кохання? От і цього разу закохалася — подумати тільки! — у чоловіка рідної тітоньки. Добре хоч бачитися можуть часто: мають спільну справу. Так, спільну справу, бо Софійка розшукує зниклі з музею полотна.

    Що ж, у неї так завжди: кохання і розшук переплітаються так щільно, що і гадки не маєш, як усьому тому дати раду…

    Софійці забракло слів, вона боялась навіть дихнути, аби не сполохати, не порушити це метеликове повітря, цю диво казку! Цілий феєрверк, ціле багаття метеликів безгучно зірвалися з куща, засвічуючи супроти сонячних променів свої чудові коричневі крильця з барвистими цятками. Метелики літали, мерехтіли, танцювали, сідали на плечі, волосся, одяг.

    Таке воно, нове Софійчине кохання — стрімке, казкове, мерехтливе. Тільки от чи не приторне, як на справжню любов?

    Софійці забракло слів, вона боялась навіть дихнути, аби не сполохати, не порушити це метеликове повітря, цю диво казку! Цілий феєрверк, ціле багаття метеликів безгучно зірвалися з куща, засвічуючи супроти сонячних променів свої чудові коричневі крильця з барвистими цятками. Метелики літали, мерехтіли, танцювали, сідали на плечі, волосся, одяг.

    Таке воно, нове Софійчине кохання — стрімке, казкове, мерехтливе. Тільки от чи не приторне, як на справжню любов?


    Статьи по теме