Біографія Ольги Кобилянської Презентація

Біографія Ольги Кобилянської Презентація.rar
Закачек 3792
Средняя скорость 6444 Kb/s

Біографія Ольги Кобилянської Презентація

Дана презентація чудово підійде для проведення мультимедійного уроку з української літератури. В ній міститься інформація про життєвий та творчий шлях Ольги Юліанівни Кобилянської.

Кількість слайдів — 10.

Шановний користувач сайту! Просимо залишити коментар щодо змісту презентації (оцінка роботи, наявність помилок, пропозиції тощо). Ваші відгуки допоможуть в подальшому розвитку проекту.

Додати коментар

© 2018 Презентації PowerPoint
Joomla! is Free Software released under the GNU General Public License.
Mobile version by Mobile Joomla!

Народилася Ольга Кобилянська 27 листопада 1863 р. у містечку Ґура-Гумора в Південній Буковині. У багатодітній сім’ї, де було семеро дітей, вона була четвертою.

Мати, Марія Вернер, походила з німецької родини.
Батько, Юліан Кобилянський, народився в Галичині. Він належав до шляхетського роду, який мав свій герб і походив з Наддніпрянщини.
Брат Ольги Степан був живописцем (серед його творів — портрети сестри).
Брат — Юліан — прославився як філолог, автор кількох підручників із латинської мови.

Через п’ять років після її народження батька переводять до Сучави. Там Ольга Кобилянська знайомиться з місцевим парохом та українським письменником Миколою Устияновичем. Як між родинами вцілому, так і між її доньками, зокрема Ольгою Кобилянською і Ольгою Устиянович, зароджуються приятельські стосунки, які триватимуть у майбутньому до кінця життя письменниці.
Пізніше вона жила в селі Димка, а з 1891 р. — у Чернівцях.

У Кимпулунзі Ольга здобула початкову освіту німецькою мовою, приватно вивчала українську мову.
Значний вплив на формування Кобилянської як людини і митця мала Софія Окуневська — широко освічена як на свій час жінка, яка першою в Австро-Угорщині здобула в Цюріху вищу медичну освіту. Саме через Окуневську та Франка йшло наближення письменниці до української літератури.

«Я не маю ніякого бажання до хатньої роботи, бо вона мені не дає задоволення. В моєму серці нема жодного сонячного промінчика, душа вкрита хмарами. Я хвора на тяжку хворобу, мене може вилікувати жваве духовне життя, а де його тут взяти?»
Писала О. Кобилянська у щоденнику

В 1891 Кобилянська переїздить в Чернівці і живе тут постійно. Тут знайомиться з письменником О. Маковеєм, під впливом якого вона пише. Він читає її розповіді в газеті «Буковина», що вона друкує і публікує з І. Франком, М. Равликом, М. Грушевським і підтримує дружні відносини.
О. Маковей

1898 р. – на ювілеї І.Франка О.Кобилянська познайомилася з багатьма діячами української літератури…
1899 р. – у Києві познайомилася з М. Лисенком, М. Старицьким, М. Коцюбинським.

Померла О. Кобилянська 21 березня 1942 р. в Чернівцях в тяжкий час поневолення Північної Буковини румунсько-фашистськими загарбниками, які переслідували письменницю, готували над нею судову розправу.

Читаємо в листі від 27.11.1886 року
«Межи моїми ровесницями і знакомими, котрих в мене було небагато, не було жодної, котрій я б була могла відкрити свою душу з її тайнами. Їх ідеал був мужчина і заміжжя, тут вже все кінчалося. Мені хотілося більше. Мені хотілось широкого образовання, і науки, і ширшої арени діяльності. В моєму житті не часто гостює радість. Чому жоден чоловік не любить мене тривалий час? Чому я для всіх тільки «товаришка»?»

Її творчість, наснажена любов’ю і добром, продовжує й сьогодні не тільки хвилювати, а й навчати, виховувати кожного з нас…
Петро Хропко
Спогади сучасників

…Химерна жінка, з любов’ю до містики…
…Амазонка, що гордо мчить верхи на коні, недосяжна як мрія…
…Інтелектуалка. Бунтарка. Примхлива панна…
Мар’яна Савка

“Вона визрівала і була послана самим Богом для того, щоб продовжувати справи, які залишив Ю.Федькович” .
І. Снігур
Величава квітка Буковини!
О. Гончар

Перші свої твори письменниця почала писати німецькою мовою.
Пізніше їй дорікали за німецький спосіб мислення,залежність від німецької класики. Але і в ранніх, німецькомовних, і в пізніших, уже україномовних творах, всюди просвічується образ авторки, багатий світ її спостережень і почуттів, винесених з реальної дійсності.

Оповідання
“Вовчиха”, «Любов до рідної землі», “Природа”
Повісті
“Земля”, “Ніоба”, “У неділю рано зілля копала…” , “Через кладку” , “За ситуаціями” , “Людина” , “Царівна”
Новели
“Некультурна” , “Битва” , “Назустріч долі” , “Юда” , “Лист засудженого вояка до своєї жінки” , “Сниться”
Роман
“Апостол черні”
Жанрове різноманіття

“Людина”
Особисте щастя героїні більшою чи меншою мірою пов’язується з соціальними проблемами, активною позицією людини в житті, з необхідністю боротися з обставинами, що сковують розвиток її духовних сил.
“Царівна” (1895)
Розширення світобачення письменниці, поглиблення її реалістичної манери, засобів психологічного аналізу.
“Аристократка” (1896)
Торкнулась морально-етичних проблем життя інтелігенції.
“Valse melancolique” (1898)
створює три цілісних образи жінок-інтелігенток.
“Жебрачка” (1895)
Вперше показує людину з народу, яка опинилася без засобів до існування, живе з милостині.
“Банк рустикальний”
Глибоко правдиві картини з життя села.
“На полях”
“У св. Івана”

“Земля”
Реальна трагедія братовбивства, що сталася восени 1894 р. в селі Димка поблизу Чернівців, порушила вічну тему влади землі над селянином
“В неділю рано зілля копала”
Мотив романтичної пісні-балади “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”, що неодноразово опрацьовувався українськими письменниками
“Зійшов з розуму” (1923)
Ввійшла тема війни, що була однією з провідних у творчості В. Стефаника, Марка Черемшини, О. Маковея, К. Гриневичевої та ін.
“Юда”
“Апостол черні”
Певною мірою ідеалізує буковинське духовенство, наділяючи таких духовних пастирів, як о. Захарій, багатьма громадянськими й християнськими чеснотами.
«Природа» (1888 р.)
Розкриття багатства та краси світу природи, переплітаючись із глибокими ліричними відступами та музичними інтонаціями.

“Пишу до Вас під свіжим вражінням од вашої повісті “Земля”. Я просто зачарований вашою повістю; все — і природа, і люди, і психологія їх, — все це робить таке сильне вражіння, все це виявляє таку свіжість і силу таланту, що, од серця дякуючи вам за пережиті емоції, я радів за нашу літературу. Яка шкода,що ми не можемо мати вашої повісті на Україні”.
Писав М. Коцюбинський
О. Кобилянській

“Найвидатнішим з її творів є, в усякому разі, великий роман “Земля”. В ньому Кобилянська справді найповніше виділила риси свого таланту, але, на мою думку досягла його меж. Концепція роману задумана тонко і добре викладена, персонажі твору окреслені чітко, і хоч, змальовуючи події, письменниця не виходить за вузькі межі одного села, щоб дати широку картину культурного рівня буковинського народу, то все ж цілість пройнята таким емоційним настроєм, що це надає “Землі” особливого чару. Її роман “Земля”, крім літературної та повної вартості, матиме тривале значення ще й як документ способу мислення нашого народу в час теперішнього важкого лихоліття”.
У листі до відомого хорватського славіста В. Ягича від 8 листопада 1905 І.Франко писав:

Про свою любов до музики Ольга Кобилянська дуже промовисто писала в листі до Савина Абрисовського від 25 листопада 1893 року:
“Се добре, що Ви музикою займаєтесь. Єсли Ви що в ноти уложите, — не забудьте мені прислати. Я сама не виграваю з нот коректно, тому що вчилась малою 8-літньою дівчинкою на фортепіані лиш 2 місяці, але в мене є сильний слух. Кажу другому виграти, а потім зі слуху буду сама грати… Але з мене, мабуть, помимо всього, музик мав вийти, а вийшов літерат. Просто сміх бере. ”

Ольга Юліанівна Кобилянська

Презентація по слайдам:

Ольга Юліанівна Кобилянська 1863 — 1942 Усі мої думки тобі, народе вільний, і пісня серця, музика душі тобі! Ольга Кобилянська

Життєва стежина Ольги Кобилянської 1863, 27 листопада — в містечку Ґура-Гумора (Південна Буковина) народилась Ольга Юліанівна Кобилянська. Ольга була четвертою (усього родина мала семеро дітей) 1868 — переїздить до Кімполунга, містечка в Карпатах, теперішня Румунія 1889 — переїздить у село Димки в маєток материних батьків за 27 км від міста Чернівці. Тамтешнє життя описала в повісті ”Земля” 1891 — переїздить до Чернівців 1903 — лівобічний параліч; другий параліч стався 1936 року, після чого Ольга перестала писати 1927 — у Харкові вийшло перше 9-томне видання творів письменниці 1942, 21 березня — смерть Ольги Кобилянської. Похована у Чернівцях поруч із батьками

Робітниця свого народу Мати – спольщена німка, батько – дрібний чиновник; займалася самоосвітою, захоплювалася соціологією, політологією, філософськими трактатами, грала на фортепіано, цитрі, дримбі, добре малювала, грала в театрі; володіла німецькою, польською мовами, перші твори писала на німецькій, тільки у 20 років почала вивчати українську; на її творчість вплинули: Генріх Гейне, Єнс-Петер Якобсен, Тургенєв, Достоєвський. «Одна праця,— писала Ольга,— одне перо, ба власне моє я зробило мене тим, чим я є —робітницею свого народу».

ЇЇ твори – енциклопедія жіночої душі ЇЇ ідеал – жінка освічена, інтелігентна, прогресивних поглядів, з високими духовними запитами, вільна у виборі роду занять, любляча й ніжна. Саме такою й була сама письменниця. Кожен твір вражає поетичністю, витонченістю й глибиною зображення характерів, особливо жіночих. Опрацювала нову тему в українській прозі – долю освіченої дівчини, яка не може змиритися з бездуховністю міщанського середовища

Ольга Кобилянська та Софія Окуневська

Шістнадцятирічна Софія Окуневська і вісімнадцятирічна Ольга Кобилянська стали товаришками на все життя. А перші уроки з латинської Софія брала в Юліана Кобилянського, брата письменниці. Дивно перепліталися долі Кобилянських та Окуневських. Сестра Ольги Кобилянської Євгенія була хворобливо закохана у батька Софії, Атанасія Окуневського. Між юною Кобилянською та кузином Софії — Євгеном Озаркевичем — спалахнула іскра почуттів, але згасла через високі вимоги Ольги до чоловіків. Рідний брат Ольги Кобилянської, той самий, який вчив Софію латини, палав нероздільним коханням до своєї учениці

Мені судилось блукати самій до кінця свого життя Найбільше кохання Ольги – Василь Стефаник, який, опублікувавши свій сердечний список, зазначив: ”Євгенія Калитовська — мій найвищий ідеал жінки. Євгенія Бачинська — моя перша любов. Моя жінка Ольга — найбільший мій приятель і мати трьох моїх синів”. Перша в списку — заміжня, другу любив на відстані. Кобилянської в списку нема. А тим часом нікому він не писав таких пристрасних листів, як їй. Їх притягувало, бо були різні: аристократка і мужик. Вона писала про його ”залізну руку”, а він — що хоче пізнати через неї Музику.

“Мені судилося блукати самій до кінця свого життя” У ”донжуанському” списку Ольги Кобилянської траплялися різні люди: двоє селян-буковинців, інженер, студенти й навіть один жонатий немолодий уніатський священик. Принаймні троє з того списку примушували її страждати дуже сильно. Це німець Ернст Зерглер, інженер, селянин Василь та студент Євген (Геньо) Озаркевич. Ці любові вона переживала так гостро, що іноді просто хворіла. Її захоплення межували зі смертельною недугою. Осип Маковей був на три роки молодший від Кобилянської. Вони покохали одне одного з першого погляду. Залишилися її листи до нього. Цей архів зберігається у Львові. «У нас споріднені душі”. Деякий час Кобилянська і Маковей навіть жили разом. Та мабуть він її по справжньому не любив, а захоплювався лише як письменницею. У 1903 році виїхав з Чернівців, одружився, але не був щасливим у шлюбі і 1925 року помер.

О. Кобилянська та І. Франко У 1898 році Ольга їде на святкування 25-річного ювілею Івана Франка. Знайомиться з Іваном Франком, живе в його родині.

Неповторна подруга – Леся Українка Леся Українка з братом Михайлом. Фото 1880..1881 р. з братом Михайлом. Фото початку 1890-х р

У 1899 році Ольга Кобилянська особисто познайомилася з Лесею Українкою. Відтоді й упродовж понад 10 літ (від 1899 до 1913 pp.) між Лесею Українкою та О. Кобилянською починається листування, сповнене щирого почуття взаємної симпатії… Доволі часто зміст цих листів, окрім розповіді про основні події та епізоди зі свого життя, обміну літературними новинами чи творчими порадами (які є також своєрідною декларацією естетичних поглядів й уподобань їх авторів), наскрізь просякнутий глибокою метафоричністю, ліризмом переживань, і подекуди складається враження, що це радше зразки якоїсь високої поезії, інтимної лірики: «Мій любий чарівний квіте!. Мені здається, що цвіт папороті, якби він був, то був би до Вас подібний… Любий, далекий лотосевий квіте!.» – зверталася Леся Українка до О. Кобилянської. Ольга ж, своєю чергою, називала Лесю Українку «білим лебедем». А з 1901 р. у їхньому листуванні з’являється нова (погодьтеся, оригінальна!) поетична фігура – Хтосик біленький і Хтосик чорненький.

“Хтось” і “Хтосічок” Фрагмент виставки „Хтось біленький, хтось чорненький” (Чернівецький літературно-меморіальний музей ). 37-річна Ольга Кобилянська (ліворуч) із на сім років молодшою Лесею Українкою. Фото 1901 року.

Творчий спадок: 1880 р. – перше оповідання “Гортенза, або Нарис з життя одної дівчини”; 1883 р. – оповідання “Воля чи доля”; 1888 р. – повість “Лореляй”, яка у 1896 році опублікована під назвою “Царівна”; 1892 р. – праця “Рівноправність жінок”; 1894 р. – повість “Людина”; 1895 р. – “Він і вона”; 1896 р. – “Царівна”; 1902 р. – соціально-психологічна повість “Земля”; 1909 р. – лірико-романтична повість “В неділю рано зілля копала…” 1917 р. – “Лист засудженого вояка до своєї жінки”, “Юда”; 1923 р. – “Зійшов з розуму”; 1926 – 1929 рр. – дев’ятитомне зібрання творів .

“Я плакала поезіями в прозі”

Нащадки Ольги Кобилянської Єдина розрада в особистому житті Ольги Кобилянської — прийомна донька Галина-Олена (по чоловікові Панчук). Вона одночасно була і її племінницею. — Моя мати жила з О. Кобилянською з п’ятирічного віку, — розповідає Олег Ельпідефорович Панчук. — Її батько — брат письменниці Олександр — був адвокатом. А мати, австрійка, покинула дитину і поїхала до Відня. Усе своє життя моя мама обожнювала Ольгу Юліанівну і називала її матусею. Саме вона доглядала письменницю до останнього подиху. Моя мати закінчила педучилище, але за фахом не працювала. З моїм батьком Ельпідефором (вдома його звали Іллею) вона познайомилася на вечірці в Українському народному домі в Чернівцях. Батько народився в селянській родині, де, окрім нього, було восьмеро дітей. Але був кмітливим і єдиний отримав вищу освіту. Татко служив на фронті Першу світову війну. Два роки відсидів у концтаборі. Коли вийшов, то закінчив історичний факультет Чернівецького університету. Працював там бібліотекарем, а згодом став першим директором Літературно-меморіального музею Ольги Кобилянської. В 1926 році народився мій брат Ігор, а в 1932 — я.

Правнук Ольги Кобилянської Костянтин Ріттель-Кобилянський сім років живе в Німеччині (прадід Костянтина Павло Юліанович був рідним братом письменниц). 1975, 7 листопада — Костянтин Ріттель-Кобилянський народився в Києві у родині акторів 1998 — закінчив Одеську консерваторію 2000–2003 — навчається у вищій музичній школі в німецькому місті Фрайбургу 2004 — поставив у Національній опері виставу ”Відлуння століття” Улюблені партії: Жермон у ”Травіаті”, Ескамільйо в ”Кармен”, Трубадур в однойменній опері. Розлучений, мешкає в Дюссельдорфі, Німеччина. 5-річний син Міхаель-Костянтин і колишня дружина живуть у Тель-Авіві, Ізраїль.

Музей Ольги Кобилянської в селі Димки Чернівецької області У 1889 – 1891 роках письменниця проживала тут у батьківському маєтку, а в інші часи часто бувала в селі заїздами. У трьох кімнатах музею розміщена музейна експозиція, четверта кімната – меморіальна.


Статьи по теме